Аномальна спека та тривала посуха в Європі призводять до падіння рівня води у великих річках, оголюючи артефакти, приховані десятиліттями і навіть століттями. Окрім уламків кораблів та снарядів, що не розірвалися з часів Другої світової війни, на дні річок виявляють «камені голоду» (Hungerstein) — валуни з викарбуваними на них посланнями, що попереджають про важкі часи.
Один із найвідоміших таких об'єктів розташований у Чехії, на річці Ельбі неподалік міста Дечин. На ньому викарбувано зловісний напис німецькою мовою: «Wenn du mich siehst, dann weine» («Якщо побачиш мене, плач»). Історично такі камені слугували своєрідними індикаторами: коли рівень води падав настільки, що валуни оголювалися, це означало серйозні проблеми для місцевих жителів, зокрема перебої в судноплавстві, дефіцит риби, неврожай та зростання цін на зерно.
Більше, ніж просто попередження
Дослідження, опубліковане у 2020 році в журналі Climate of the Past, підтвердило, що написи на каменях точно відповідають історичним періодам екстремально низького рівня води. Вчені дійшли висновку, що багато позначок, датованих починаючи з XVI століття, спочатку призначалися для фіксації рівня води, а не лише для увічнення років голоду.
Історія самого Дечинського каменя виявилася глибшою, ніж здається на перший погляд. Дослідник Бернд Гросс у своїй праці 2019 року зазначає, що знаменита фраза 1904 року, ймовірно, була натхненна давнішими написами. Так, у 1890-х роках у районі села Техловіце згадувався камінь із написом: «Ми плакали — ми плачемо — і ви будете плакати».
Популярний сьогодні напис на Дечинському камені, на думку Гросса, було зроблено 18 липня 1904 року за розпорядженням місцевого шинкаря та човняра Франца Майєра. У той час новина про «камінь голоду» викликала справжній ажіотаж: тисячі людей приходили подивитися на нього, а листівки з його зображенням поширювалися далеко за межі регіону.
Боротьба за збереження історії
Цікаво, що у 1904 році камінь ледь не знищили. Місцева влада планувала очистити русло Ельби від перешкод для покращення навігації. Лише завдяки втручанню Теченського товариства човнярів, яке звернулося до влади Австро-Угорської імперії, історичний артефакт вдалося врятувати — річкові роботи були скориговані так, щоб оминути валун.
Історія каменя продовжувалася і у XX столітті: у 1911 році, під час чергової посухи, напис Майєра було викарбувано повторно, а у 1938 році до нього додалася фраза чеською мовою. Сьогодні ці камені залишаються важливими історичними свідченнями, нагадуючи про те, як громади Центральної Європи століттями адаптувалися до кліматичних викликів ще до початку систематичних метеорологічних спостережень.
